бездомні: невидимі люди києва
(конференція)
вул.Іллінська, 9, НаУКМА, ІV корпус, зала КМЦ
9 грудня 2009 року, 14.00-18.00
Міжнародна громадська організація Друзі Спільноти Святого Егідія (www.santegidio.org), за участі Школи соціальної роботи Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», запрошує на відкриту конференцію під назвою Бездомні: невидимі люди Києва. В рамках конференції відбудеться фотовиставка Бездомні: інший погляд (www.bezdomni.org), а також показ документального студентського відео.
Соціальна категорія бездомних об’єднує надзвичайно різних людей, з різними життєвими долями та поглядами. Проте для всіх бездомних спільними залишається відсутність соціальної захищеності та абсолютна безправність. Втім не лише байдужість держави є головною проблемою, через яку життя на вулиці обертається на щоденну боротьбу за виживання. Найбільше, від чого страждають люди на вулиці – це упереджене і негативне ставлення з боку суспільства та рівень загальноприйнятої зневаги. А відтак грубість, жорстокість і часом відверта агресія стають чи не єдиною «мовою» спілкування, яку бездомні чують від своїх «домашніх» співгромадян.
Організація Друзі Спільноти Святого Егідія має унікальний досвід майже 10-річного спілкування з бездомними Києва. Ми пропонуємо неупереджено й відверто подивитися на людей, які з різних причин одного дня втратили оселю, залишилися без підтримки сім’ї, родичів, друзів. Головна мета конференції, яка проводиться на початку зимової пори року, є насамперед консолідація зусиль державних та громадських організацій, які працюють в Києві з бездомними та заради бездомних; розробка та реалізація конкретних заходів, які, особливо взимку, зможуть врятувати людей від холоду. З іншого боку, конференція покликана започаткувати в суспільстві якісно інший дискурс про бездомних, який базуватиметься на життєвій реальності цих людей та їхніх проблемах, допомагаючи долати в нашій ментальності глибоко вкорінені стереотипи та упередження.
Ступінь гуманності будь-якого суспільства визначається не за рівнем якості життя найбагатших, а власне, – за умовами життя найбідніших. Толерантне та чуйне суспільство складається з нашої спільної толерантності та рівня співчуття до найбеззахисніших співгромадян. Саме бездомні здатні навчити нас справжньої людяності.
Кидаючи милостиню бідним, про що ти думаєш?
А що, якби ти прийняв чи прийняла для себе рішення все життя служити цим людям, які навіть не мають чим тобі віддячити... І не просто робити це, бо маєш силу волі, а тому, що любиш цих бідних, хворих, і хочеш зробити їхнє життя кращим, жертвуючи своїм...
Коли я думала над цими питаннями, то головною моєю відмовкою було те, що я сама у своїх прагненнях змінити світ нічого не вдію... Але я розповім тобі про людину, яка каже, що це неправда. Це неправда, що одна людина не може нічого зробити в цьому величезному світі! Навіть коли ти робиш щось маленьке – роби це від щирого серця. Тоді твоє серце буде великим, хоч ти і маленька людина...
Я розповім тобі про матір Терезу. Вона з тих людей, про яких ми наче все своє життя знаємо. І разом з тим, нічого конкретного за неї сказати не в змозі.
Тереза – це її монаше ім’я, а в житті цю жінку звали Агнес Гонджа Бояджиу. Вона народилася в албанській сім’ї, до речі, доволі багатій, що не завадило їй прийняти рішення служити тим, хто потребує. Агнес була наймолодшою з трьох дітей. Одразу по закінченні школи вона вступила до монастиря сестер ірландського ордену, які мали місію в Індії. І у віці 19 років Тереза відплила до Калькутти. Особливістю матері Терези було те, що вона наголошувала на потребі повністю віддаватися тій культурі та країні, в якій проживала як місіонер. Для цього вона вивчила хінді та бенгальську. У 36 річному віці Тереза відчула необхідність жити разом з бідними та допомагати їм. А через два роки вона отримала індійське громадянство. Люди, яким допомагала Тереза – це були жителі Калькуттських халуп, бідні, переважно бездомні, хворі, сироти та старі. Тобто всі ті, яких звичайні люди часто просто минають, не помічаючи, що такі взагалі існують. Коли їй було 44 роки, мати Тереза заснувала для покинутих людей похилого віку Будинок для вмираючих. На цей час у неї було вже 26 помічників. Отже, не треба бути геніальним математиком, щоб порахувати: знадобилося 8 років, аби ініціатива однієї людини збільшилась у 26 раз...
Мати Тереза не мала якихось своїх власних речей, майна, крім другої зміни одягу. Не вкладається в голову, але вона 16 годин на добу працювала з тими, хто потребував її допомоги. Вставала о 4-ій ранку.
За час важкої щоденної праці популярність Терези росла, тому збільшився потік благодійних внесків. Вони дали змогу відкрити притулок для дітей, лепрозорій, будинок для літніх людей та майстерню для безробітних... Немало, чи не так, як для однієї маленької, сухенької, завжди усміхненої жіночки, яка просто дуже хотіла робити щось для когось...
Мати Тереза 10 років працювала у Калькутті, а тоді отримала дозвіл на місіонерство у інших країнах.
Вона казала: “Те, що я роблю – це лише крапля в морі бідності.” То що казати, якби всі внесли таку краплю? - світ би змінився. Якщо навіть Терезина крапля змінила цей океан бідності...
Коли матері Терезі було 69 років, вона удостоїлася Нобелівської премії миру. Який зв’язок між світовим миром та діяльністю монахині в Калькутті? Те, що робила ця жінка, ламало межу між людьми, які мали і які не мали їжі, житла, близьких... Її праця мала і глобальний вплив, трощачи межу не лише між бідними та заможними людьми, а між такими країнами. Офіційно причина того, чому мати Терезу нагородили Нобелівською премією така: “... за те, що вона утверджує мир в найважливішій сфері, захищаючи гідність людини”. Премію мати Тереза витратила на будівництво притулків для бідних, хворих на проказу.
Але, по суті, не лише бідними займалася Тереза. Вона активно виступала проти абортів: «Я бачу найбільшу загрозу для миру в абортах, оскільки вони є справжньою війною, вбивством, здійснюваним матір'ю». Це було дуже сміливо - говорити про такі проблеми голосно. Коли матір Терезу запросили як почесного гостя до США на молитовний обід, вона не замовчувала цієї табуйованої теми, а перед президентом Штатів, перед численними почесними гостями та конгресменами вона сказала прямо, чим є аборт: це не є зручна, позбавлена ризику операція, а справжнє вбивство, скоєне самою матір’ю. "Розвинуті країни - це найбідніші країни. Вони бояться дітей, бояться дитини, яка має народитися, тому ця дитина мусить померти. Бо вони не хочуть годувати ще одну дитину, не хочуть виховати ще одну дитину, тому дитина мусить померти…"
Мати Тереза померла 5 вересня 1997 року. В день її похорону в Індії було оголошено національний траур. Хоч саме в Індії Тереза була представницею дуже невеличкої релігійної групки християн. Але для цієї країни, та і для всього світу вона стала “своєю” :).
З чого вона починала? Просто з прагнення допомагати. І все. Вистачить цього одного, щоб змінити світ навколо.
"Ми не робимо нічого великого, – записала Тереза одного разу, – ми робимо мало, але з великою любов'ю".
Бажаю всім зробити хоча б соту частину від такого “малого”, і світ зміниться на очах. Не будьте байдужими!
P.S.: Ці заповіді матері Терези я спеціально роздрукувала і тепер вони висять у мене на стіні. Дивним чином мій погляд завжди падає на них саме тоді, коли це так мені потрібно...
* Люди бувають нерозумними, нелогічними та егоїстичними. І все ж люби їх!
* Коли ти твориш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєнній особистій користі і самолюбстві. І все ж виявляй доброту!
* Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з'явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж досягай успіху!
* Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе. І все ж будь чесним і відвертим!
* Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить. І все ж будуй!
* Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї. І все ж допомагай людям!
* Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити. І все ж будь щасливим!
* Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра. І все ж твори добро!
* Ділися з людьми кращим, що в тебе є, і цього, напевно, ніколи не буде достатньо. І все ж ділися найкращим!
Хресна хода
5 хрестів сучасного світу:
бідність, самотня старість, війни, ксенофобія та антисемітизм, втрачене дитинство
А тепер - шукайте знайомі фейси:)
Я ніколи не була в будинку для ветеранів сцени, але, певно, це те місце, що зворушує й б*є нижче пояса значно сильніше, ніж, наприклад, дитячий сиротинець. Бо ті люди, що там, ніколи не були приреченими, навпаки - вони колись мали все. Славу, овації, нагороди, букети, визнання, шанувальників, титули. А потім зістарілись.
Це світ, де нічого не має певності, де не існує жодних гарантій.
Серед наших друзів-бездомних також є доволі тих, що колись мали великі квартири, мали гроші, сім*ю, роботу. Дехто займався наукою, хтось - мистецтвом, та навіть ті, що з дитинства мандрували інтернатами, сповиті бідністю - навіть вони ніколи не думали, що опиняться на вулиці.
Це світ, де нічого не має певності, де не існує жодних гарантій.
Дивно, чому людство, так давно вигадавши страхування, роблячи безліч справ "на всяк випадок", заощаджуючи на майбутнє, ніколи не прогнозує, що, може, у майбутньому йому не вистачатиме зовсім малого - чиєїсь турботи, уваги, розуміння, зрештою, любові. Гроші завжди можуть виявитися лише кольоровими папірцями.
Це світ, де нічого не має певності, де не існує жодних гарантій.
Чому ми віримо в прибульців і безліч дивовижних фактів, віримо, що незабаром адронний колайдер знищить планету (!), але не здатні повірити, що колись можемо опинитися на вулиці, у будинку для перестарілих чи в*язниці?
Це дивно і чомусь дуже схоже на гіпноз, самонавіювання. Самобрехню.
На такі (нечасті) запитання зазвичай самі собі й відповідаємо: "Навіщо над цим зараз паритись? Подумаю, коли вже буде пізно".
Це світ, де для добра й любові не існує іншого часу, окрім "зараз, вже".
16 жовтня п. Тамара приїдждала до Києва і в Пасажі розповідала про відміну смертної кари в Узбекистані.
01 січня 2008 року силою молитви Спільноти відбулось чудо: смертна кара в Узбекистані нарешті скасована, а 57 на той момент приречених чоловіків отримали життя! Частина з них отримала пожиттєве ув'язнення, але більшість отримала [лише] 25 років у вя'зницІ!
На даний момент ситуація з ув'язненням в Узбекистані ще досі не найкраща: так, ув'язнені отримують заохочення у вигляді можливости роботи (в державній в'язниці шиють тапочки), медичного обслуговування та психологічної допомоги, багато в'язнів пишуть заяви і отримують дозвіл на самоосвіту (в цьому плані Спільнота допомагає підручниками з іноземних мов, хімії і т.д.), ці чоловіки обіцяють використати другий шанс і виправдати довіру. Але, як наголошувала п. Тамара, не все так гладко. В місті Джаслик (зона екологічної катастрофи, там колись випробовували хімічну та біологічну зброю, а тепер ця територія невідновна і непридатна для будь-якої діяльності) побудували тюрму для довічно ув'язнених. Умови там, самі розумієте, жахливі. Чоловіки живуть по одному в кімнатці 2Х2 (згадайте крихітну камеру в Освенцимі!), виходити їм дозволяють лише раз на добу на 1 годину, вони мають право на 1 дзвінок, 1 посилку та 1 побачення в рік. Ясна річ, що в такій ситуації чоловіки стають гомосексуалами, а випадки згвалтування вкрай часті.
Щодо стану смертної кари в сусідніх з Узбекистаном країнах, то 1996 року в Туркменії її відмінив Президент Баширов, в 2004 році в Таждикистані введено мораторій на смертну кару, 2007 року її відмінено в Киргистані (але зараз смертна кара знову повернута, до того ж закон став жорсткішим і на смерть тепер засуджують аж за 7 статтями кримінального кодексу), а нещодавно, 20 липня 2009 року її відмінено і в Казахстані (з винятком терористів, а 9 статей - засудження до пожиттєвого ув'язнення). Словом, п. Тамара робить висновок, що в Узбекистані прийнято найпрогресивніший в цьому регіоні закон про смертну кару, бо, серед іншого, кримінальний кодекс не став жорсткішим.
В Російській Федерації смертна кара існує, але вже 13 років нікому не виносили вирок. Хоча, як сказала Тамара, міський голова Москви Ю. Лужков пропонував розстрілювати наркоманів як збудників різноманітних хворіб, оскільки це - найшвидший і найекономніший спосіб вирішення питання наркоманії. Але соціологічні дослідження уже давним-давно довели, що пожиттєво утримувати людину набагато дешевше, аніж застосувати до неї смертну кару.
Щодо Європейського Союзу, то там піднімалось питання відновлення смертної кари під приводом боротьби з тероризмом. До речі, п. Тамара розказала дуже цікаву річ: повідомлення ЗМІ про "шахідів" як про терористів не зовсім правильні. В мусульман шахід - це святий пророк, який повинен отримати смерть від держави або від іновірця, і тоді він потрапить в рай. Наприклад, Саддам Хусейн став святим для послідовників, і тепер вони прагнуть наслідувати його. І коли ЗМІ називають терористів шахідами, то вони автоматично зараховують їх до сану святих. Але якщо терориста спіймали і не застосували до нього смертної кари, але посадили в тюрму, то для послідовників ця людина - зовсім не шахід, від нього відмовляються. П. Тамара наголосила, що дуже важливо говорити те, що справді знаєш, не вірити викривленню смислів - героїзації екстремістів.
Жахливою мені здалась інформація, про яку п. Тамара теж згадала. В Узбекистані поширення Біблії вважається кримінальним злочином. Наприклад, якщо в твоїй машині знайдено більше однієї Біблії, то ти - злочинець, і тобі світить ув'язнення. До речі, у вище згаданому Джаслику на території зони є також тюрма для засуджених за релігійними статтями. А щодо Корану, то лише штамп Міністерство духовенства свідчить про "правильність" Корану. У випадку зберігання "неправильного" Корану можуть накласти великий штраф і навіть засудити. Ці всі заходи вживаються Узбекистаном для боротьби з релігійним екстремізмом.
П. Тамара розповідала про позитивний досвід Німеччини у сфері реабілітації ув'язнених. Найбільше мені запам'яталась фраза "У німців в тюрмі не пахне тюрмою! Запах тюрми в Узбекистані - це запах немитого тіла і страждання". Також п. Тамара говорила, що в Україні ситуація з в'язницями не набагато краща за узбекистанську. Більше того, у нас повернулись розмови про відновлення смертної кари. Так, в проекті Конституції ВО "Свобода" в 1 статті є пункт прo відновлення смертної кари. Раджу почитати.
Було згадано ще багато цікавих фактів, але залишу їх в таємниці в якості "покарання" тим, хто пропустив зустріч. І не забудьте, що в лютому відбудеться ще один візит Тамари Чикунової в Київ!
На завершення скажу, що Тамара Чикунова - чудова людина з великим серцем і великою вірою в свою справу і в силу Господа. Вона постійно переконувала у потребі діалогу. "Мова діалогу - мова Бога". Говорити - означає розуміти свої помилки. Тож спілкуймось!• 60 азіатів, 12 європейців, 5 північноамериканців (США і Канада), 8 латиноамериканців, 14 африканців
• 49 будуть жінками, 51 чоловіками
• 82 не білими, 18 білими
• 89 гетеросексуальними, 11 гомосексуальними
• 33 будуть християнами, 67 будуть не християнами
• 5 чоловік володітимуть 32% всього світового багатства і всі вони будуть із США
• у 80 не буде достатніх житлових умов
• 25 чоловік житимуть на 1 долар в день (а 50 чоловік - на 2 долари в день)
• 50 недоїдатимуть, а 1 вмиратиме з голоду
• у 33 не буде доступу до чистої питної води
• у 24 не буде електрики
• 67 будуть безграмотними
• 1 буде ВІЛ інфікований
• 1 помре
• 2 народяться (і до 2025 року населення села досягне 133 чоловік)
• тільки у 7 буде доступ до інтернету
• 10 будуть залежні від алкоголю (4 жінки і 6 чоловіків)
Якщо подивитися на світ з цієї точки зору, стає ясно, що потреба в ухваленні, розумінні, терпимості, освіті дуже висока.
І трохи моралізаторства:
Якщо сьогодні зранку ти прокинувся здоровим, ти щасливіший, ніж 1 мільйон чоловік, які не доживуть до наступного тижня.
Якщо ти ніколи не переживав:
• війну,
• самоту тюремного ув’язнення,
• агонію тортур
• або голод
ти щасливіший, ніж 500 мільйонів чоловік в цьому світі.
Якщо ти можеш піти в церкву, мечеть або синагогу без страху і загрози ув’язнення або смерті, ти щасливіший, ніж 3 мільярди чоловік в цьому світі.
Якщо:
• у твоєму холодильнику є їжа,
• ти одягнений і озутий,
• у тебе є дах над головою і ліжко, ти багатший, ніж 75% людей в цьому світі.
Якщо твої батьки живі і залишаються в шлюбі, тобі рідкісно повезло.
Якщо у тебе:
• є рахунок в банку,
• гроші в гаманці
• і трохи дрібних грошей в скарбничці, ти належиш до 8% забезпечених людей в цьому світі.
Якщо ти читаєш цей текст, ти благословенний тричі, тому що:
• хтось подумав про тебе;
• ти не належиш до тих 2 мільярдів людей, які не вміють читати,
• і у тебе є комп'ютер!
Отак-от. Думайте:)
Такі заходи зближують і очищують.
світлини будуть незабаром :)
Привіт, любі друзі!
18 листопада 2009 року спільнота святого Егідія разом із університетом «Києво-Могилянська академія» проводить конференцію «Бездомні: невидимі люди Києва». Мета конференції – розказати про життя на вулиці та привернути увагу суспільства до цієї проблеми. Якщо ви зацікавилися чи знаєте людей (журналістів, волонтерів, представників благодійних організацій, чиновників чи просто людей доброї волі), котрим не байдуже це питання, просимо повідомити нам.... не було б симфоній.
Якби слово казало: одне слово не може наповнити сторінку,
... не було б книжок.
Якби цегла казала: одна цегла не може збудувати стіну,
... не було б хат.
Якби крапля води казала: одна крапля води не творить ріку,
... не було б океанів.
Якби людина казала: один жест любові не врятує людство...
... ніколи б не було справедливості й миру, гідності й щастя на землі.
Мішель Куаст
крамниці. За прилавком стояв ангел.
– Що ви продаєте? – спитав юнак.
– Все, що бажаєте, – чемно відповів ангел.
Юнак почав перераховувати:
– Я хотів би припинення у світі всіх воєн, справедливості
для покривджених, терпимості та щедрості до чужинців, любові в
родинах, праці для безробітних, єдності в Церкві і... і...
Ангел перервав його:
– Вибачте, пане, ви мене не зрозуміли. Ми не продаємо
плодів, а тільки насіння.
Бруно Ферреро
Иоанн Златоуст
Соціологічні дослідження показують, що в Україні їм ніхто не може гарантувати фізичної безпеки:
35% опитаних іноземців повідомили, що стали жертвами нападів через расову приналежність, національність та релігійні вірування. При цьому 55% іноземних студентів наголосили, що подібні знущання сталися з ними в гуртожитках університетів чи на так званих студентських тусовках. Ще 38% студентів вважають гуртожитки небезпечним місцем для свого проживання, адже саме там відчувають моральне та фізичне приниження. Не тішить іноземців і громадський транспрот: 50% опитаних зазначили, що саме там стали жертвами ксенофобії. Потерпають від словесних образ 60% іноземних респондентів!
(c) журнал VERSAL
Альора. Ось кілька інформації про Буркіна-Фасо - країну, з котрої ймовірно буде наша дитина з програми «Опіка на відстані» (це коли людина з однієї країни фінансово помагає людині з іншої, якось потім більше розкажемо):
1) По-перше, це реальна країна; її назву можна перекласти як «країна чесних людей»
2) Отримала незалежність від Французької імперії у 1960 – «році Африки», тому офіційна мова – французька.
3) Мотто країни цілком європейське: "Unité, Progrès, Justice"
4) Каву в цій країні вміють варити близько 30 способами
5) Президента йменують Блез Компаоре. Здійснив державний переворот у 1983 році, привівши до влади автора державного гімну Санкару, ма подумав «та ладно» і у 1987 році заколов Санкару, проголосив себе президентом. Потім обирався тричі, це йому сподобалося і у 2005 році вирішив бути президентом вєчно і навсєгда.
6) Найбільша етнічна група називається мосі (тому дитина, мабуть, буде мосійцем) - http://upload.wikimedia.org/wikipedia/co
7) Близько 40% - мусульмани, 50% - місцеві вірування, решта – християни.
відчуття неправильності неправильності світопорядку й плину речей
вчора я тобі розповідала про тих кого люблю але ж ти Боже
добре знаєш про що я тоді не встигла розповісти було дуже гамірно
і я не хотіла щоби це чув будь-хто крім тебе я хотіла тоді сісти просто
так як ось зараз схилити голову тобі на коліна щоби ти не бачив обличчя
а тільки моє волосся де-не-де замащене зеленкою я просто перебирала
стару аптечку Господи в ній назбиралося стільки різних старих ліків
що їм більше пасує слово сміття ніж ліки ти ж бачиш тепер у мене
всі руки в зеленці бо розбилася одна пляшечка в мене часто Боже
щось розбивається але переважно там усередині і на щастя
цього майже нікому не видно дехто щоправда здогадується але ж Господи
це такі різні речі знати й здогадуватися майже що вигадувати
розкажи мені Господи чому насправді найтяжче любити тих хто поруч
чому мені не вдається приходити до них так ось просто як скажімо
до тебе чому Боже переважно я або роблю для них замало добрих речей
або роблю їх невчасно або запізно або взагалі нічого не встигаю
для них зробити чому Боже я завжди запізнююсь по тому нервую а ти
ще запитуєш чому я п’ю так багато кави а ти нагадуєш що мені її
взагалі не варто би пити ну хіба що маленьке горнятко на день
чому я так хочу заховатись у найдальший куток твого дому й просто
мовчати з тобою Господи чому я часом прошу тих кого люблю
не озиватись до мене коли я їм писатиму Боже коли приходитиму
й говоритиму до них чому я так не хочу звикати а потім
заливати собі зеленкою ще й серце щоби не пекло скажи мені Боже
знаєш Господи я буду дуже щаслива якщо зможу навчитися говорити
з тобою так щоби й тобі ці розмови були цікавими але може ти зможеш
мене навчити може це не відбере багато часу навчитися говорити
ще й із тими людьми які поруч і з тими які далеко мій Боже
бо ж навіщось ти дав їх мені таким коштовним подарунком
що найбільшою дурницею було би вдати що я його не помітила
*
Хто сотворив світ? Досі у цьому зізнався лише Бог.
*
Він вірянин, проте в глибині душі мріє, аби над Богом стояли ще апеляційні інстанції
*
Людина, Вінець Творіння - терновий
*
Нелегко жити після смерті. Іноді на це треба покласти усе життя
*
Я знаю, звідки походить легенда про багатства євреїв. Вони за все розплачуються
*
Іноді я здригаюся від думки, що разом із сардинкою можу проковтнути якогось Йону з Біблії для гномів
*
Бурхливим є Море Байдужості
Едвард Мунк. Крик
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
sant_egidio- sant_egidio
Syndicate
